Історія кафедри

Марковича в КПІ було перервано в 1931 році. За необгрунтованим звинуваченням органів ДПУ його було заарештовано. Через 2 місяці його було звільнено й призначено до адміністративної висилки за межі України терміном на 3 роки. При цьому йому було дозволено завершити спецкурс лекцій, розпочатий у вересні 1930 року. Видатний вчений та педагог, засновник кафедри не з власної волі залишив Київ на початку 1931 року і був призначений (з дозволу Горьківського ДПУ) професором – завідуючим кафедрою «Машини та обробка металів тиском» Горьківського механіко-машино-будівного (пізніше індустріального, а потім політехнічного) інституту, де пропрацював до виходу на пенсію. Помер заслужений діяч науки і техніки, доктор технічних наук, професор Яків Миколайович Маркович на 92-му році життя 10 грудня 1963 р. в Києві. Посмертно реабілітовано його лише в 1991 році. Студенти-механіки, що спеціалізувалися з обробки металів тиском, у 20-ті та 30-ті роки минулого століття готувалися, в основному, як технологи з гарячого та холодного об’ємного деформування та як механіки з ковальсько-пресових машин. До 30-х років минулого століття у вітчизняному машинобудуванні холодне штампування з листа тільки-но посідало відповідне місце в масовому та великосерійному виробництві автомобілів, тракторів, різних сільськогосподарських машин та інших виробів. Цьому сприяло впровадження в промислових масштабах гаряче- і холоднокатаного листового матеріалу, як вихідного для листоштампувальної технології. Тому у вузівських навчальних планах майбутніх інженерів-технологів з обробки металів тиском листове штампування, як самостійна дисципліна, з’явилося в другій половині 30-х років. Після від’їзду Я. М. Марковича до м.Горького та переіменування КПІ у Київський індустріальний інститут у 1934 р. кафедру обробки металів тиском (ОМТ) очолив Микола Федорович Баклан, досвідчений інженер-механік, який працював до цього на київському заводі «Більшовик» фахівцем із ковальсько-пресового устаткування. Пізніше на кафедрі почали працювати досвідчені фахівці Василь Романович Киричинський (колишній головний інженер заводу «Більшовик») та Гнат Капітонович Гром. Фах «Ковальсько-пресові машини та обробка металів тиском» (з 1937 р.) завжди був комплексним, інженери-випускники мали досить широкий профіль підготовки, що дозволяло їм успішно працювати у різних галузях машинобудування. З 1930 до 1941 р. на кафедрі було виконано 10 наукових робіт, спроектовано 13 типорозмірів правильних гідравлічних пресів для автотракторної промисловості, які виготовляв у 1935–37 роках Київський завод ім. Лепсе. Значний практичний інтерес мала наукова робота проф. М. Ф. Баклана «Електровисадка автомобільних клапанів», впроваджена на Горьковському автомобільному заводі. В 1939–40 роках Г. К. Гром і В. Р. Киричинський захистили кандидатські дисертації і одержали звання доцентів. У 1938–1939 навчальному році в штаті кафедри працювало 2 професори, 2 доценти, 2 старші викладачі і 1 асистент. Навчальний процес забезпечували 1 старший лаборант, 1 лаборант і 1 препаратор. До 1941 р. на кафедрі пройшли підготовку близько 300 інженерів-механіків. Деякі з них стали крупними керівниками в промисловості, науковцями, викладачами вузів. Так, П.Я. Лісняк відомий як директор Харківського тракторного заводу і Горьківського автомобільного заводу, заступник міністра автомобільної промисловості СРСР, Д.Я. Поліщук — заступник головного технолога Київського заводу «Арсенал», випускник кафедри А.П. Латенко після Великої Вітчизняної війни очолював технологічну службу Київського заводу «Точелектроприлад». Протягом багатьох років працювали в КПІ доценти Анатолій Федотович Чижський, Володимир Львович Сахненко та Йосип Петрович Тартаковський. У 1941–1942 навчальному році механічний факультет, евакуйованого в Ташкент до Середньоазіатського індустріального інституту. В ці роки кафедра не функціонувала. Влітку 1942 р. до цього інституту було запрошено доцента Павла Степановича Наумова для організації кафедри ОМТ і відновлення підготовки інженерів з даного фаху. П.С. Наумов до цього працював у Ростові-на-Дону на заводі «Ростсільмаш» як головний технолог і читав лекції в Ростовському інституті сільськогосподарського машинобудування. Його спеціалізацією була технологія листового штампування. У період будівництва «Ростсільмашу» П. С.Наумов був експертом із закупівлі устаткування в країнах Західної Європи (у Німеччині та в Швеції). Його перу належать  редаговані переклади фундаментальних наукових статей визначних німецьких вчених у