Історія кафедри

галузі теорії пластичного деформування. В 1942–1943 навчальному році було організовано групу ОТ-1 кількістю 15 осіб, в основному з колишніх студентів КПІ, поранених на фронті, яка навчалася за вечірньою системою, оскільки практично всі студенти вдень працювали на оборонних та інших підприємствах Ташкента. Лекції та інші види занять крім П. С. Наумова проводили А. Ф. Чижський (нагрівальні пристрої), інженер Київського заводу «Ленінська кузня» Б. А. Коган (об’ємне штампування та проектування цехів), доц. І.  3. Розенберг читав лекції з організації виробництва. У березні-серпні 1944 р. механічний факультет разом з інститутом  повернувся до Києва і студенти групи ОТ-1 захистили свої дипломні проекти влітку 1945 року. Серед них були Григорій Михайлович Овсієнко (згодом доцент кафедри деталей машин і ТММ, декан заочного факультету) і Станіслав Захарович Майборода, якого залишили на кафедрі працювати старшим лаборантом, а пізніше він працював старшим викладачем кафедри технології металів. У складі кафедри продовжували роботу довоєнні викладачі доц. Гром Г. К., та доц. Киричинський В. Р. З метою тіснішого зв’язку з происловістю та проектними організаціями для читання лекцій та керівництва дипломним проектуванням залучалися провідні фахівці київських заводів та інститутів. Лабораторія кафедри була розташована в підвальному приміщенні західного крила головного корпусу. В період з 1945 до 1955 р. на кафедрі на старших курсах навчалося по 1 групі, було випущено 207 інженерів. Науково-дослідна робота провадилася у двох напрямах: з окремих завдань прикладної теорії пластичності та з розрахунку і конструювання автоматів для холодного висаджування. У 50-х роках склад кафедри розширився і зміцнів. В 1952 році розпочав роботу випускник кафедри 1951 р. Георгій Платонович Дядечко на посаді асистента, у 1954 році — випускник відмінник Володимир Костянтинович Кузьменко, першим аспірантом став Юрій Петрович Согришин, а в 1955–56 навчальному році на кафедру ОМТ було переведено з інших кафедр факультету доц. Тартаковського Йосипа Петровича та асистента, к.т.н. Нізкова Олександра Олександровича. Серед випускників 50-х років слід назвати Е. Г. Сажина – заступника міністра промисловості УРСР, А.Ф. Надточенка – генерального конструктора ковальсько-пресового устаткування Новокраматорського машинобудівного заводу, М. Т.  Селіна – головного інженера Всесоюзного виробничого об’єднання «Союзкузмаш», Б. В.  Короткого – відповідального працівника апарату Ради міністрів УРСР, доцентів КПІ – М. М. Мухіна та Г. П. Дядечко, Ю. В.  Загоровського – генерального директора ВО «Приладобудівник» (Харків), Л. І. Рудмана – начальника відділу Всесоюзного інституту зварювального виробництва, А. Я. Висоцького – директора підшипникового заводу в Мінську, Є. Т. Єресько – заступник директора НДІ у м. Харкові та ін. Діяльність кафедри істотно активізувалася зі збільшенням прийому студентів до 50 осіб на денну форму навчання в 1950 р. та відкриттям заочної (1965–1974 р.р.) і вечірньої форм навчання (з 1962 р.). Особливо помітно поліпшилась робота кафедри з приїздом до Києва в 1956 р. з Сибірського металургійного інституту (м. Ново-Кузнецьк, Кемеровської області) доктора технічних наук, професора Голубєва Тимофія Михайловича. Корінний сибіряк, уродженець Новосибірської області, випускник Томського політехнічного інституту, в минулому шкільний вчитель, Т.М.Голубєв сформувався як учений-практик у Сибірському металургійному інституті в 30–50 роки минулого століття. Теоретичні, експериментальні дослідження та наукові праці Тимофія Михайловича в галузі теорії та технології сортового прокатування набули широкого визнання вітчизняних і закордонних фахівців, а результати вивчення контактної взаємодії валків з металом  (тертя та енергосилові параметри) увійшли до основної навчально-методичної та науково-технічної літератури з прокатки. Запропонований ним метод прокатки з постійним тиском і надобтисненням було в подальшому покладено в основу одного з наукових напрямів кафедри ОМТ – створення технології та устаткування для прокатування профілів змінного перерізу в валках постійного радіуса та із запрограмованою зміною відстані між ними. На становлення Т. М. Голубєва як ученого-практика, як енергійного організатора навчально-наукової роботи кафедри мала великий вплив його багаторічна творча співпраця з такими визначними діячами вітчизняної металургії, як академік І. П. Бардін (до речі, випускник КПІ),  І. Ф. Тевосян, Р. А. Белан. З приходом до керівництва кафедрою Тимофія Михайловича колектив став поповнюватися