Історія кафедри

молодими здібними випускниками, що вступили або до аспірантури, або почали викладання як асистенти. Так, в 1960 р. вступив до аспірантури Вадим Яворовський, того ж року Віталій Іващенко та Володимир Стеблюк стали асистентами, в 1963 р. було прийнято до аспірантури Леоніда Кривду. Під керівництвом Т.М.Голубєва та Й.П.Тартаковського плідно розроблялася науково-дослідна тема з вібраційної обробки металів тиском, з якої було успішно захищено кандидатські дисертації Ю.П. Согришиним, В.М. Яворовським, В.В. Іващенком, Л.Т. Кривдою, В.І. Стеблюком, та Г.П. Дядечком. Розгорнулися госпдоговірні роботи з Київським заводом «Арсенал», Київським мотоциклетним заводом, Токмакським ковальським заводом, Київським ювелірним заводом тощо. На кафедрі почали працювати  штатні працівники науково-дослідного сектора. У ці ж роки істотно розширився контингент студентів, випуск в окремі роки з усіх форм навчання (денна, вечірня та заочна) сягав 80–100 осіб. В 1959 р. лабораторію кафедри було перебазовано з підвального приміщення головного корпусу до окремої будівлі колишнього відділу головного механіка заводу ім. Лепсе. В капітально відремонтованому приміщенні корпусу № 10 розташувався машинний зал площею близько 150 кв. м на першому поверсі, та понад 200 кв. м другого поверху було використано під кабінет і спеціалізовану аудиторію, кімнати викладачів, архів і бібліотеку проектів. В новому приміщенні встановили не лише навчальне устаткування для проведення лабораторних робіт, але й оригінальні машини та випробувальні стенди. Було встановлено виготовлений Київським верстатобудівним заводом за розробками кафедри та робочою документацією ВПКТІ «Будмаш» дослідно-випробувальний прокатний стан, який був основною експериментальною установкою для наукових досліджень, які лягли в основу кандидатських дисертацій аспірантів Петра Омельченка, Леоніда Морозова, Казбека Гогаєва, Сергія Коваленка, асистента Сергія Добровлянського. Науковою групою В.В.Іващенка було розроблено  вібраційні стенди, на яких велись дослідження  віброімпульсного формування виробів із порошкових матеріалів. В лабораторії було встановлено нове на той час устаткування: холодновисадковий автомат, гвинтовий фрикційний прес, колонний гідравлічний прес з насосно-акумуляторною станцією. Підготовку наукових кадрів через аспірантуру та прикріплення пошукувачів проф. Т. М. Голубєв успішно здійснював не тільки заради розвитку колективу кафедри, але й задля поповнення інших кафедр КПІ,  навчальних і наукових інститутів. Так, в аспірантурі навчалися Є. О. Трегубов, О. Спиридонов, В. А. Манилов та ін. Захистили кандидатські дисертації працівники промисловості Б. М. Хохряков і Н.В. Пославський. В 1968 р. колектив кафедри зазнав тяжкої втрати ‑ після тривалої хвороби пішов із життя Тимофій Михайлович Голубєв. Рада інституту того ж року обрала завідуючим кафедрою ОМТ к. т. н., доц. Олександра Олександровича Нізкова — випускника Механічного факультету 1949 року, досвідченого викладача, ініціативного науковця, енергійного організатора, який 11 років керував кафедрою (до вересня 1979 року). В цей період контингент студентів, які навчалися на кафедрі,  був найбільшим. В 1976 р. було поновлено прийом 50 осіб на І курс, який в 1960–61 рр. був необгрунтовано скороченим до 25 осіб. Інженери-механіки з обробки металів тиском користувалися великим попитом при розподілі молодих спеціалістів і випуск 25 осіб на рік не міг задовольнити заявки навіть київських підприємств і організацій, особливо радіотехнічного та приладобудівного профілю. Таким чином, у 1971–75 роках склад студентів налічував 2 групи денної форми навчання і по одній цілком укомплектованій (20–25 осіб) групі вечірньої та заочної форм навчання. Протягом 1969–79 років істотно зріс обсяг науково-дослідних робіт, які виконувались за господарськими договорами з промисловими підприємствами, проектними та дослідними організаціями. Серед них: Завод порошкової металургії (Бровари), Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР, завод «Маяк» (Київ), Всесоюзний інститут зварювального виробництва (ВІЗВ, Київ), АвтоВАЗ (Тольятті). В цей період продовжувався інтенсивний розвиток науково-дослідної тематики з нової технології та устаткування для одержання профілю змінного перерізу, як заготовок (гайкові ключі) під подальше штампування, так і напівфабрикатів (регулювальні клинці та планки для металорізальних верстатів). В